Я до тебе прийду
Сину Юркові присвячується
Я до тебе прийду, світлокоса вербичко,
До зелених отав, до масної ріллі,
До пахучої в мареві, в ніжнім осонні,
На узліссі, мов жар, дивоцвіт-скумпії.
Я до тебе прилину потоками зливи,
Навесні упаду життєдайним дощем,
Пригорну вітру подихом кожну билинку,
Проросту щедро в лузі густим споришем.
Я безсмертником стану при людній дорозі
І вклонятимусь тому, чим жив, що любив,
Я ширятиму в небі у синім просторі
І вбиратиму в тузі все, що з серцем лишив.
Я тебе, моя земле, не зможу покинуть!!!
В буйноцвітті садів, в заметілі снігів,
У зеленому пагоні, в крику пташинім
Відгукнусь,
Усміхнусь,
Озовуся
Відлунням віків...
