17.03.2013 14:44
для всіх
281
    
  5 | 6  
 © Дебелий Леонід Семенович

Крик перелітних гусей

До річниці трагедії

Нічна весняна прохолода...

Яка це справді насолода:

Глибокий безмір споглядати,

Тремтливе світло в жмені брати.


Воно тремтить, сія і манить...

І, враз, зненацька ніби ранить,

Миттєво в мозок проникає

І щемко ниє, не зникає...


У темно-синії глибини

Вдивляюсь наче з домовини

І чую голос тихо, сонно

До мене мама мовлять:

“ Льоню, Льоню-у...”


Вслухаюсь, вище піднімаюсь,

З гусьми у зграю враз зливаюсь,

А помах, дужий, монотонний

До мене знову

“Льоню, Льоню-у-у...”


Мене давно вража легенда:

Де дух вита усіх померлих?

Як час настане помирати

Він відліта у тіло птахів.


І квилить в виссі голосами,

Бринить святими іменами.

Й сини єднаються з батьками

Такими тихими ночами.


І голоси з небес лунають,

Кудись на північ відлітають,

Щоб восени назад вертатись

Й з живими знову зустрічатись.


Чому ж щораз стає їх більше,

Хіба їм з нами тут що, гірше?

Сьогодні вмерло від снарядів

Аж п’ятдесят безвинних югославів.


І душі їх до нас волають:

За що невинні помирають?

Якщо так будем примиряти,

То чи настачить в небі птахів?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.03.2013 22:42  Ірина Затинейко-Михалевич 

до щему...викликали шквал переживань...такі асоціації підібрали...такі образи...ох((
дуже гарний вірш!!!

 17.03.2013 21:10  Сашко Новік => © 

 17.03.2013 17:06  Чернуха Любов => © 

болюче...

 17.03.2013 16:07  Тетяна Чорновіл => © 

Задаємо собі запитання про доцільність життя і смерті, про вічність душі...
Вірш дуже сподобався! Хіба що оте "Вдивляюсь наче з домовини" здригнуло... Та то мої асоціації...

 17.03.2013 14:58  Світлана Рачинська 

Голоси померлих, як крик перелітних гусей...))) Тільки жаль, відлітають у вирій , та не повертають...Щемно...