Вогонь
Вже немало прожив,
Невмолимі роки...
Починає малеча
Дідусем називати,
Та горить той вогонь –
Невгасимий ліхтар,
Що запалено в батьковій
хаті.
Та горить той вогонь –
До пізнання жага,
Ні на день, ні на мить
не згасає,
Це мій стрижень, це вісь,
Існування кістяк,
Він всю сутність
мою визначає.
Він освітлює шлях,
Сірі нетрі буття,
Надихає бар’єри долати,
Піднімає увись,
Палить кволість душі,
Помагає зерно від сміття
відділяти.
Буду жити, допоки в мені
Хоч клітинка життя
буде мати,
А горітиме доки цей вогонь
осяйний,
я живим себе буду вважати...
