20.03.2013 11:52
for all
264 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Дебелий Леонід Семенович

Вогонь

Вже немало прожив,

Невмолимі роки...

Починає малеча

Дідусем називати,

Та горить той вогонь –

Невгасимий ліхтар,

Що запалено в батьковій

хаті.


Та горить той вогонь –

До пізнання жага,

Ні на день, ні на мить

не згасає,

Це мій стрижень, це вісь,

Існування кістяк,

Він всю сутність

мою визначає.


Він освітлює шлях,

Сірі нетрі буття,

Надихає бар’єри долати,

Піднімає увись,

Палить кволість душі,

Помагає зерно від сміття

відділяти.


Буду жити, допоки в мені

Хоч клітинка життя

буде мати,

А горітиме доки цей вогонь

осяйний,

я живим себе буду вважати...

Публікації: Дебелий Леонід Семенович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 22.03.2013 05:07  © ... => Деркач Олександр 

Дякую! 

 22.03.2013 00:02  Деркач Олександр => © 

Гарно 

 21.03.2013 07:50  © ... 

Зроблено, а тепер? 

 21.03.2013 05:39  © ... => Тетяна Чорновіл 

Почитайте відгуки, відсторонено свою ТВОРЧІСТЬ і яка веселкова картина постане перед зором... Ви народилися і біля голівки ще з першого дня прилягла веселка і так Ви і йдете по життю такою осяйною... Я це зримо відчуваю і бажаю ВАМ всіх гараздів! 

 21.03.2013 05:25  © ... => Чернуха Любов 

Ви й так горите яскраво, що я можу додати. Хіба що, щоб більше людей цікавилися поезією... 

 20.03.2013 14:23  Чернуха Любов => © 

Нехай Вашого вогню вистачає на всіх близьких людей і на нас трішки.. 

 20.03.2013 14:22  Тетяна Чорновіл => © 

Мудрий і повчальний вірш! Спонукає до роздумів... Чи маю схожий вогонь... Чи загубила давно... Чи й не горів... Від роздумів мороз по шкірі (((