Останній вірш Шевченка
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
За вікном хиталися дерева,
Пес скавчав на довгім повідку.
Догорала свічка Кобзарева,
Тишею стелилася в кутку.
Мерехтіла свічечка до Бога,
Плуталася світлом серед віт.
Вірш «Чи не покинуть нам, небого…»
Важко так народжувався в світ.
Золотились стіни невисокі,
Тінями мінились по межі.
Із очей Шевченка лився спокій,
Та вогонь палав в його душі.
Відболів, відмучився за землю,
Відпекло за край і за народ.
Це уже закінчення, напевне, -
Час збиратись до нових висот…
Довгою була його дорога,
Але не пропала в забутті.
Вірш «Чи не покинуть нам, небого»
Став останнім у його житті.
