Де Київ той, котрим в дитинстві марив?
Де Київ той, котрим в дитинстві марив?
Де рідна мова, що хотів почуть?
Чому той шлях, що нам козак накраяв,
Всі хочуть стрімко й голосно забуть?
Де Київ той, столиця України?
Забули Русь правдиву, є «чужі».
Чому від Києва до сходу у країні,
Я чую іноземні голоси?
Дніпро розрізав неньку нашу навпіл,
Не для того, щоб неї розділить,
А щоб вода змивала брудний наплів,
Щоб все лайно із себе могли змить.
Де Київ яким марив до приїзду,
Чому від слів моїх здивоване лице,
Чому у відповідь не чую мову рідну
Й за українця не вважають вже мене?
Поїхав в Київ, а приїхав в якийсь «Киев»,
Хотів в столиця, а потрапив за кордон.
Не хочу, мені тошно в цій країні,
Хочу додому, в Україну хочу знов.
22.12.05 р.
