Приворот
За мотивами –Т. Белімова «Київ. uа»
Ніхто не зарадить мені,
Від кохання шукатиму ліки
В чорториї, на чорному дні…
З пісні
Дівчина
- Приворожи його, приворожи,
Без нього я не можу більше жити,
Віддам усе. відмовлюсь від душі,
Рабинею піду тобі служити…
Ворожко, ти – красива, молода,
Тобі моє нещастя зрозуміле…
Ворожка
- Дивись. як грає-виграє вода,
Вода джерельна, щира і правдива.
Кажи, що бачиш, я допоможу…
Дівчина
- Гаряча кров нещадно б’є у скроні.
У шатах королівських я сиджу
На самоцвітами оздобленому троні.
До мене йде казковий гарний принц,
Палають очі неземним коханням.
Вже зовсім поруч, впав зненацька ниць
І помер без найменшого страждання…
Страшний, ворожко, твій у скелях грот.
Страшне твоє гріховне волхвування…
Ворожка
- Страшна не я, а темний приворот,
Любовне зілля – блискавка кохання.
Юнак не судженим для королеви був,
Відчув кохання штучного скорботу,
Свою залежність, рабство він відчув,
І ось, згорів – це сутність привороту.
Оце горнятко містить зла напій,
Що з ним робити – ти обрати вільна,
Надійно трунок діятиме твій,
Але – потроху, все життя, повільно…
Дівчина
- Нехай з горнятка люта п’є змія,
Безбожного не хочу чаклування.
Та не відмовлюсь від любові я.
Боротись буду за своє кохання….
