зацвіли калачики
на вікні
в місяці у березні,
навесні.
і хмаринки-клаптики
в вишині
на дощі гуртуються,
на рясні.
вітерець хитається,
п`яний бо -
мов що духу дмухає
у трамбон,
а то стиха затишно
в саксафон... -
викрадає злодієм
спокій, сон.
вже імжа серпанково
з неба хвиль
сіє містом холодно
крапель пил,
парасолі квітами
обопіль
з юлиць осміхаються
в березіль.
та не мжа спадає вже -
мокрий сніг,
вітер буревіями
знавіснів -
ломить парасолі всі,
лупить з ніг
в місяці у березні,
навесні.
знагла рвучко стукає
в оболок,
в двері змерзло дихає
і в замок -
просить обігрітися,
зовсім змок,
й красного вина мого
хоч ковток.
все божиться, скиглить все -
то не він
влаштував зимовий цей
сніговій.
що весні бажалося
змов і змін,
капризує строями
в перемін...
двері мої щільнії
і міцні,
говір вітру слухаю
в напівсні
і складаю віршики
все сумні,
у собі тримаю їх
навесні...
