мрії в руїні...
пов`яжеш мотузку на шії -
маєш прикольну краватку,
розкинеш, махнеш руками -
ото твої крила точно,
йтимеш стежиною ліса -
де садиба, озія що вельми,
здіймеш голову,
глянеш вгору -
замість неба побачиш стелю,
бо то мрія така неосяжна -
що не вміщується у небі
і для Всесвіта неможлива -
тому як прикольну краватку
пов"яжеш на шії файно,
не надто махай крилАми -
бо втрапиш одразу в Едему,
у мрію свою неосяжну,
що не вміщується у небі,
серед звалищ, руїн не реальну,
не прийнятну для Всесвіта всього -
ти обтяжений мрією важко,
підстрибнути навіть не в змозі -
то ж сиди,
розлігшись,
у кріслі
і слухай що каже "ящик",
гарбузове лузай насіння,
що шлунково-кишково корисне,
відраховуй на пальцях миті -
коли знову ти станеш легким,
по драбині зайдеш на горище -
замріяний у захмар"ї,
злетиш на крилах
в краватці -
злетиш над усім неосяжним,
неприйнятним для Всесвіта всього -
скинеш сльозу у руїни,
у звалища сплюнеш зверху
і полетиш у висі
з заплющеними
очима...
