02.04.2013 11:30

для всіх

911

7 | 7

 © Тетяна Чорновіл

СОПЕ В ПІДПІЧЧІ ДОМОВИК...

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Сопе в підпіччі домовик,

Снів надивившись про негоду…

Важких я не зліплю повік,

Все жду і жду тебе з походу.

Стікає ніч у тиші гук

Крізь злякані хитливі тіні,

Я ж затамую серця стук,

Втону в очей твоїх видінні,

В чужу полину далину,

Піддавшись спогадам казковим,

Тебе чеканням огорну,

Мов оберегом барвінковим.

Коли в нестерпну мить жалю

Вже й час зневір’ям захлинувся,

Я не зломлюсь… Я все стерплю,

Аби лиш ти живим вернувся.

У шибці – досвітку вогні,

А домовик сопе ще й досі,

І посміхається вві сні,

Тебе зустрівши на порозі.