Погляд
Коханим жінкам
Що саме в собі загадка,
Не знаходить люд розгадки,
В чому суть, у чому зваба,
В чім же таїни принада?
Що у світі наймиліше,
Що у світі найтепліше,
Що приносить в душу спокій,
Гасить впертості в ній спротив?
Що шторми у ній гамує,
Від непевності рятує,
Суму холод розганяє,
Рівновагу навіває?
Біль нестерпний що тамує,
Як він де хай не лютує?
Що здіймає Вас на хмари,
Як навкруг весняні чари?
Що снігів густу навалу,
Що між Вами раптом стала,
В мить єдину враз розтопить
І струмком дзвінким підхопить?
Що згинає, як билину,
У нещирості хвилину,
Та не дасть у розпач впасти,
У безсиллі сил додасть ще?
Що угору підіймає,
Що на творчість надихає,
Що упевненість дарує,
Що фонтаном ввись струмує?
Я розгадку справді знаю,
Все життя це відчуваю,
Не потрібен довгий розгляд –
Це коханих наших
ПОГЛЯД.
Його силу незбагненну
Знаю певно, достеменно,
Йому оду я співаю
І у вдячності схиляюсь…
