08.04.2013 00:23
для всіх
240
    
  8 | 8  
 © Чернуха Любов

Марила щастям

Марила щастям

Коротким, солодким, барвистим.

Замість троянд сушила торішнє листя,

Замість дітей співала котам колискові,

Дім зігрівала попелом від любові.


Ставила брами

Високі, міцні, із замками.

Зрідка, під настрій, ложе встеляла квітками,

Зрідка шампанське і столик на дві персони,

Все не навмисне, то настрій такий і гормони.


Правила світом

Маленьким, солодким, барвистим.

Знала - не чують, бо звуки в повітрі виснуть,

Знала - сміються, тому й будувала брами,

Плутала дійсність із запальними снами.


Не божевільна…

Вільна і в тому сильна.



м. Кривий Ріг, 06.04.13

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.04.2013 20:25  Оля Стасюк 

Кінець дуже класний)

 08.04.2013 22:54  Світлана Рачинська 

Зміст просто класний і форма неймовірна))) Супер!...

 08.04.2013 22:50  Тетяна Чорновіл => © 

Аж заболіло...
Дуже шкода... вільну...
Майстерно передали настрій!

 08.04.2013 14:05  Деркач Олександр => © 

Дуже класно!!! Чіпляє...

 08.04.2013 12:30  Ірина Лівобережна 

Пречудово! ТАК гарно! Так по-жіночому вірно! Саме так я іноді рятую себе! Збережу для себе, щоб перечитувати!

 08.04.2013 12:26  Недрукована => © 

Дуже крутий текст!
останні рядки - дуже влучно!

 08.04.2013 07:50  Дебелий Леонід Семен... => © 

Чудово Ви вжилися в переживання Вашої героїні...

 08.04.2013 01:41  Юдов => © 

Не знаю чому, мабуть під впливом Вашого вірша, з`явилося бажання саме Вам висловити кілька порад, якщо сприймете їх від щирого серця. І починаю з формули, яку написав не я, а Мікеланджело Буанаротті:
"Не правда ли, примерам нет конца,
Где образ в камне воплощенный
Пленяет взор потомка восхищенный
И замыслом, и почерком резца.
Творенье может пережить творца.
Творец уйдет природой побежденный,
Однако образ им запечетленный
Веками будет согревать серца.
И я портретом, в камне или цвете,
Наш век могу продлить, любовь моя,
Пускай за гранью будущих столетий
Увидят все, как были Вы прекрасны,
Как рядом с Вами был ничтожен я..."
Формула полягає у смислі творчості взагалі. Ми приходимо у цей світ його покращити, а літератор покращує цей світ словами - оспівує довколишній світ прекрасними словами. Не свій світ і свої почуття, а довколишній світ через свої почуття.
Енергія Ваших слів висока, але вона не може вирватися із Вас самої, і получається, що писано самій собі...
Дякую, якщо правильно мене зрозуміли.

 08.04.2013 00:26  Каранда Галина 

відчуття нав"язливої ідеї...
а написано гарно).