Вже, Слава Господи, весна...
з рубрики / циклу «РІДНИЙ СВІТ»
Світ гріє поступом тихеньким.
Сніг станув, і земля масна
Пружинить під взуттям благеньким.
Хоч відривається каблук,
Згублю підошву, може статись,
Та в каналізаційний люк
Не треба на нічліг скрадатись.
Заснути можна й під кущем,
Як лінь шукати щось тепліше,
І несподіваним дощем
Світанок підбадьорить лише.
Бо в зморшках щік гірким сльозам
Дощ тільки може дати ради.
На краще, що, як палець, сам,
Не страшно буде помирати.
На вітрі висохне пальто
Та й буде знову, як новеньке.
Піду на смітник, може хто
Щось зранку викине смачненьке.
А хмарка роздумів сумна
За день розвіється потроху.
Пригріло сонечко! Весна!
Відмучив зиму – й Слава Богу…
.gif "{#}")
так жаль цих людей... Болюча правда сьогодення... Ваша творчість говорить, доносить, не мовчить, а головне - не байдужа!... І я до таких рядків теж - не байдужа!...(((