Застиг мороз

з рубрики / циклу «Зима морозна»

Застиг мороз. Відлига прошуміла,

Так і не наробивши зовсім бід.

Якби я плакати, так плакати уміла,

Щоб розтопився серця білий лід.

Але це гілля голе чорних яблунь,

Мов колючки, у серце уп’ялось.

Сніжинок дивовижний білий табір

Не захищає.

В місто йде мороз.

І плачуть душі. Зовсім-зовсім тихо.

Відлига знову надворі іде.

Вона не зробить ні біди, ні лиха,

Але чомусь знов суму принесе.

Та просто… У холодних кучугурах.

І знов це серце – рибою об лід.

Застиг мороз в холодних партитурах,

Не наробивши лиха й білих бід.

Візьміть участь в обговоренні

11.04.2013 01:13 Світлана Рачинська

Сподобалось дуже))

Вірш гарний і сумний!
Та ти, Олюшко, припізнилася трохи з підсиленням настрою картинами природи! Сніги вже розтанули! Чи в Вінниці ще лежать кучугури? :)))

от тобі й на!) у всіх весна, а тут тобі Оля з морозом!)))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ