Закоханi у скверику сидять
"Любовь - это бесценный дар. Это единственная вещь, которую мы можем подарить и все же она у тебя остается." Лев Толстой.
Закохані у скверику сидять,
На перехожих дивляться щасливі.
Цікаво, скільки їм? За сімдесят?
Але хіба це так уже важливо?
Коли разом вони вже стільки літ,
Живуть і навіть стали cхожі зовні,
Тепер їх душі просяться в політ,
Де куполи виблискують церковні.
Вони один для одного усе,
Бо з"їли не один мішок із сіллю,
Разом. А от недавно десь оце
Вже відгуляли золоте весілля.
Й хоч золота вони не нажили,
Крім того, що серця із нього й руки,
Та разом по дорозі цій пройшли,
Століття пів без думки на розлуку.
…А вітерець продовжує гулять,
І їх волосся пестить посивіле.
Закохані на лавочці сидять
У сквері, під будинком пристарілих.
(2000р)
.gif "{#}")
