11.04.2013 18:49
для всіх
695
    
  3 | 3  
 © Маріанна

Архітектура

Семиоктавний водоспад щедрот

І архітравний витончений грот

Заполонили береги химерні,

Нашепотіли відблиски феєрні.


Наворожили різьблені фронтони

Величнобілі звивисті колони,

Собор шпилЯми чеше буйні хмари

В молочному тумані-дня примари.


Перлини в мушлях сховані надійно,

Вітрил пурпур вже вицвів провінційно,

Завіси заступили світло денне,

У плюші крісел тоне диво темне.


Перлини на зів`ялих пелюсткАх,

Тривоги у розпалених серцях,

Затоплено пісками ті оази,

Де пошуки завершують екстази.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.04.2013 13:31  Тетяна Чорновіл => © 

Якесь утаємничення відчувається в вірші!
Не зовсім зрозуміло, а може в цій мушлі нерозуміня і криється перлинка? :))

 12.04.2013 12:12  Тетяна Белімова => © 

{#}

Чудово, пані Маріанно! Такі ви метафори створили! Непроста картина! Що за витвір архітектури ви описували?))