12.04.2013 00:00
for all
86 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Дебелий Леонід Семенович

Прощальне

Особово безвекторне

Захлинаєшся словом, осліплий юначе: 

«Ви віджили на світі і потрібно в утиль»,

І з зазнайством єхидним, із пихою кажеш:


«Ваші думи і пісні доїдає вже міль,

Відійдіть чи відсуньтесь, ми сядемо нині,

Лише нам вже рішати в чім і де суть і сіль,


Бо дитинство нам ваше аж оку відраза,

Босоноге, у ціпках, а бува, й в реп’яхах,

Блідолице чи й пухле - тотожність зарази


І не сите в помаді, не в усмішці – в сльозах,

У іржавих осколках, недоспаних ранках,

З болем в серці і в шрамах, з сумом втрат на очах.


Щось ви бачите сліпо, напевно, від віку,

І між нами вже ступор в розумінні настав …

Не живете по Фрейду, канудите світом


Що від нас, наче факел, у горінні постав»…

Так бажаю я, друзі,  на заходу прузі,

Щоб хто зверху над нами, стан мій Вам передав……

Публікації: Дебелий Леонід Семенович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.04.2013 13:06  Тетяна Чорновіл => © 

Як це зрозуміти????
((((((((((((((((((((((((( 

 11.04.2013 23:44  Каранда Галина => © 

я вам вже писала, що думаю з цього приводу. Хотіла б отримати відповідь на той лист. 

 11.04.2013 22:46  Ірина Лівобережна 

Прощатися завжди сумно..............

***

Райнер Марія Рільке

Прощання

(Переклав Василь Стус)

Так наскрізь я відчув, збагнув прощання смисл,і ще збагнув, як темно-невловиме,жорстоке щось, ледь дружбою значиме,лиш промайнуло й кануло кудись.Так гребля рветься — прямо на очах.Мене, накликаного, проминули.Будь сам. Дивись: жінок таємний чарявивсь малим, і білим, і знебулим.І жоден оклик — більше не про мене,найтихше накликання не збагнештепер, напевно. І зозуля з темінісливових віт летить від тебе теж.