Малишко Віктор
Вона сидить потупившись у стелю
Смакує миті самоти
Вона сама лежить в постелі
Холодна постіль німоти
Задумлива. Скуйовджене волосся
Самотня зірка дивиться в вікно
Вона сама. Залишена в готелі.
Запалене край неба полотно
Подивишся. На дворі вже світає
Депресія. Образа. Все пішло.
Залишився на столику букет лілеїв
Отруєне коханням ще вино
Вона сама! Залишена в готелі!
22.04.2013 10:50 Тетяна Белімова => © |
 Мені дуже сподобався ваш вірш! Про потупившись - згодна, тут кут зору із ліжка на стелю... можна так сказати й побачити... |
20.04.2013 18:06 Деркач Олександр |
 Настрій вимальовується по тексту і так, мені здається "депресія" зайве |
20.04.2013 17:57 Тетяна Чорновіл => © |
 На мою думку, вірш трохи недопрацьований. Крім лілеїв і збоїв ритму , мені, наприклад кинулось у очі "потупившись у стелю". "Потупитись" - значит опустити погляд. Щоб опустити погляд на стелю, треба щоб стеля була, як мінімум внизу... Допускаю, що та нещасна сидить десь вище стелі... |
20.04.2013 09:01 Каранда Галина |
 да.... обідно, мабуть... гарно написали. з лілеями там дійсно щось не склалося, там і рядок довгуватий... я для себе перефразувала на Залишені на столику лілеї ... |
20.04.2013 08:03 Ірина Лівобережна |
 Сумно. Журливо. Чудово. |