Вона сидить потупившись у стелю
Смакує миті самоти
Вона сама лежить в постелі
Холодна постіль німоти
Задумлива. Скуйовджене волосся
Самотня зірка дивиться в вікно
Вона сама. Залишена в готелі.
Запалене край неба полотно
Подивишся. На дворі вже світає
Депресія. Образа. Все пішло.
Залишився на столику букет лілеїв
Отруєне коханням ще вино
Вона сама! Залишена в готелі!
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Неодмінно зайду. Розбуди на світанку... | Малишко Віктор». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Поволі. Доволі. Розмиті рядки... | Малишко Віктор».