Весна, яка вона без сонця...
байдужі хмари з білим птахом
Не знаю, що казати донці,
коли війна стращає крахом.
Кого вбивати, їй однако -
та й ще, «братає» з паничами.
Народ знущали розбишаки -
не утерпілось… не вмовчали...
О, скілки років це прокляття,
хворіє мати Україна.
Б`ють ворогів сміливі браття,
від москалів смердить країна.
Весна, яка вона без сонця,
чорніше ночі водограї.
Сумує птаха під віконцем,
нестерпно квапиться до зграї.
Здолати нас - нікчемні мари,
грязюку ллє брудна голота.
Ті москалі неначе хмари,
вбивають сонця світ - сволота!
Нажаль сліпий, немов примара,
не призовні літа «до зброї».
Але, я вірю, прийде кара,
мої сини встають герої!
Юрій Слащов©19.02.2015
