Прощання з іменем
з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»
И пришел без меня рассвет,
Я прошу: не сердись, не надо!
Знай, что просто меня уже нет..."
Эдуард Асадов
Одне ім`я, а скільки в ньому болю!
Скільки страждань, і сліз, і самоти.
Ти назавжди забрала в мене волю.
І посмішку мою украла ти.
У грудях біль і дивний стукіт серця,
Воно ж забуло той адреналін.
Воно вже пережило біль увесь цей,
І гордо, й вільно піднялось з колін.
Багато хто мені тепер не вірить,
Розмови судять і мої діла.
Я думаю, нічим уже не змірять
Той біль, що причинити ти змогла.
У серце ніж встромила ти хоробро
І довгий час тебе я забував.
Проте в тім серці залишився образ
Отої дівчинки, що сильно покохав.
Життя іде і все заради нас,
Але ми не цінуєм цього щастя.
Тим часом вдаль спливає і наш час,
Та повернути нам його не вдасться.
І ось стою… Нестерпний біль в ногах,
Самотність собі взяв я за основу.
І в душу заселився дивний страх,
Що я комусь відкрию серце знову.
