Очі зі скла
Останній день останніх митей ночі...
Чомусь зірки не світять, як колись.
І лиш слова, здавалося — пророчі,
Здіймались знову, дивлячись у вись.
І серце билось в грудях, як ніколи,
Скляні зіниці мертво споглядали,
Красивий світ пропав за видноколом,
Летіли мрії, гасли і зникали,
А ми — дурні між нами їх шукали...