Весняні спогади

з рубрики / циклу «Матусі»

Немов заквітчану хустину,

Зав’язала вишня біля хати,

До неї я на крилах лину,

Живе в тій хаті моя мати.

Матуся стала на порозі,

На поле дивиться у даль,

Серденько б’ється у тривозі,

В очах чомусь в неї печаль.

На шнурку ластівки співають,

Зозуля в лузі все кує,

Бджоли над вишнями літають,

Тут рідне серцю все моє.

Горнусь до мами, мов дитина,

Відчувши сліз солоний смак,

Доки є мама, є родина,

Може хтось скаже, що не так?

По небі місяць вже гуляє,

Хрущі гудуть, немов джмелі,

Вже соловей в гаю співає,

На серці добре так мені.

Матуся йде вже відпочити,

А я іду в черемхи цвіт,

Так хочеться на світі жити,

Та вже пройшло багато літ.

Кує зозуля і до нині,

Вишня заквітчано стоїть,

Я вдячна кожній Божій днині,

Хоч час не в змозі зупинить.

Матуся вічно спочиває,

А з нею смуток та печаль,

Весняний цвіт вічно буяє,

Несе мене на крилах в даль.

м. Славута,