05.05.2013 09:26
для всіх
227
    
  1 | 1  
 © Антоніна Грицаюк

Весняні спогади

Весняні спогади

з рубрики / циклу «Матусі»

Немов заквітчану хустину,

Зав’язала вишня біля хати,

До неї я на крилах лину,

Живе в тій хаті моя мати.


Матуся стала на порозі,

На поле дивиться у даль,

Серденько б’ється у тривозі,

В очах чомусь в неї печаль.


На шнурку ластівки співають,

Зозуля в лузі все кує,

Бджоли над вишнями літають,

Тут рідне серцю все моє.


Горнусь до мами, мов дитина,

Відчувши сліз солоний смак,

Доки є мама, є родина,

Може хтось скаже, що не так?


По небі місяць вже гуляє,

Хрущі гудуть, немов джмелі,

Вже соловей в гаю співає,

На серці добре так мені.


Матуся йде вже відпочити,

А я іду в черемхи цвіт,

Так хочеться на світі жити,

Та вже пройшло багато літ.


Кує зозуля і до нині,

Вишня заквітчано стоїть,

Я вдячна кожній Божій днині,

Хоч час не в змозі зупинить.


Матуся вічно спочиває,

А з нею смуток та печаль,

Весняний цвіт вічно буяє,

Несе мене на крилах в даль.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.12.2015 22:05  ВАЛЕНТИНА => © 

Чуйно написано! Душевно та життево.