Повертаюсь з промінням..
Я люблю, як імлисто туман виплітає узори,
Осідає росою й щезає безслідно в траві.
І краплиночка світла - слабенька, як вогник, прозора,
Ніби тихо шепоче: «Ловіть мене швидше, ловіть».
Завмирають у кронах бліді, наче марево, зорі.
Розступаються хмари і сонце вибілює схід.
Засинають вітри, утомившись в своїй непокорі
І тікає луна, над річками лишаючи слід.
В тихім смутку, здалека, видніються втомлені гори.
У полоні лісів підпирають підсинену вись.
Я люблю, полетіти за межі захмарних історій
Й повертатись з промінням, росою ранковою, вниз.
м. Кривий Ріг, 07.05.2013р
