26.02.2013 09:16
для всіх
251
    
  4 | 4  
 © Чернуха Любов

Перші вісники

Першим вісником зимних прощань

Ледь помітно, у складках туману,

З під снігів, як між змінами грань

Зелень трав пробивається р’яно.

Знов напружились м’язи дерев,

Наливаючись, з веснами, соком,

І здавалось заклякле, старе

Все ж прокинеться в задані строки.

З першим вісником теплих надій,

В трохи довшому денному ритмі,

У надмірній зимовій сльоті -

Послідовність річних алгоритмів.

Не мовчить, а співа календар,

Нетерпляче міняються цифри

І весна, як дівча, молода,

В наші дні підкрадається вихром.



м. Кривий Ріг, лютий 2013р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2013 22:14  Сашко Новік => © 

пришвидшити вихор) дайош весну!!!!

 26.02.2013 20:17  Маріанна 

Чудово!

 26.02.2013 18:05  Оля Стасюк 

Підкрадатися вихором - особливо сподобалося. Люблю, коли найцікавіше вкінці) Гарний вірш.

 26.02.2013 15:30  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.

 26.02.2013 14:07  Деркач Олександр => © 

Гарно)))

 26.02.2013 12:48  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно так весна підкралась у Ваш вірш!