Повертаюсь

Пекло і кидало у холод,

і марилось кохання, наче рай.

Я йшов від Батька з повною сумою

зодягнений у неповторний драйв.

Мій шлях пройде до обрію і далі.

Я буду йти розломами душі,

безмежною пустелею свободи,

і не подасть ніхто мені води.

Той, кожен крок, оплачений не мною

зітре з чола подобу, гідність, гордість

пекучою й холодною сльозою

аби відчути - я усюди гість.

Аби пізнати - спроби стати паном

то є руїни власних попелищ.

Хіба збудую, ще, на пасовищі хату,

потіху свиням, перехожим сміх.

А ні, не зупинюсь, і піду далі,

повіям заплативши за забаву,

послідній гріш, тому хто біля брами.

А я таки, ще дещо пам`ятаю,

а може то лише яскраві сни...

Копайте яму, я повертаюся слугою

туди де молоко і хліб із медом

буденна страва, ситого народу.

Прикрийте сором мій старим веретом.

Любов не дорікає, не прощає.

Приймає, тішиться, все знає.

На тих, хто повертається чекає.

Цілунком сльози витирає.