Повертаюсь
Пекло і кидало у холод,
і марилось кохання, наче рай.
Я йшов від Батька з повною сумою
зодягнений у неповторний драйв.
Мій шлях пройде до обрію і далі.
Я буду йти розломами душі,
безмежною пустелею свободи,
і не подасть ніхто мені води.
Той, кожен крок, оплачений не мною
зітре з чола подобу, гідність, гордість
пекучою й холодною сльозою
аби відчути - я усюди гість.
Аби пізнати - спроби стати паном
то є руїни власних попелищ.
Хіба збудую, ще, на пасовищі хату,
потіху свиням, перехожим сміх.
А ні, не зупинюсь, і піду далі,
повіям заплативши за забаву,
послідній гріш, тому хто біля брами.
А я таки, ще дещо пам`ятаю,
а може то лише яскраві сни...
Копайте яму, я повертаюся слугою
туди де молоко і хліб із медом
буденна страва, ситого народу.
Прикрийте сором мій старим веретом.
Любов не дорікає, не прощає.
Приймає, тішиться, все знає.
На тих, хто повертається чекає.
Цілунком сльози витирає.