12.05.2013 00:00
для всіх
255
    
  6 | 6  
 © Сашко Новік

МБР

Peacekeeper

як хмарки розпочали вранішний плин,

а на травах стиха зашарілась роса,

і прокидалась від сну, борючи лінь

доторком вітру вербова лоза,

була відстикована перша ступінь.

як розчинилась остання з краплин

і досхочу напилася земля

ховаючи блискіт їх мерехтінь,

встали коли ліси та поля

була відстикована друга ступінь.

як під натиском сонця ховалася тінь,

а назустріч промінню розпускались квітки,

своїм ароматом звали: поринь!

в їх пелюсток поетичні рядки,

була відстикована третя ступінь

і як небо розсипалось градом зернин,

підводячи висновок літньому дню,

розквітнув тоді гірким болем полин

суцвітями ядер, пеклом вогню,

на своєму шляху перетворивши все в тлін

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.05.2013 22:07  Тетяна Белімова => © 

жах... а так описано... і майстерно, і, як не дивно, ніжно... оптимістично...

 12.05.2013 15:30  Світлана Рачинська 

чудова робота

 12.05.2013 13:40  Оля Стасюк 

А так все гарно починалося! Не буду гуглити.((((

 12.05.2013 01:42  Наталія Сидорак 

Сильний твір. Парадоксально - всі хочуть миру, але при цьому створюють ядерну зброю... Де логіка?

 12.05.2013 01:07   

Плюсяка за подачу метелика перед зустріччю з сірником. класно, Саш.

 11.05.2013 22:08  Ірина Лівобережна 

Здорово! Сподобалось!
Тільки, здається, "вранНішний" з одним "Н"... Чи помиляюсь? )))

 11.05.2013 18:28  Каранда Галина => © 

звернула увагу на римування... респект і уважуха... чесно - супер.

 11.05.2013 18:18  Каранда Галина => © 

печально... особливо слово "миротворець"...
в житті багато чого відбувається за сценарієм твого вірша: спочатку все красиво-лірично, а потім - трагедія...