Таємничий у місті
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Тебе чекала, як примари,
В холоднім натовпі, де ти
Блукав, надпив із неба хмари -
І задихавсь від самоти.
Тебе чекала, як спросоння, –
Що ти крізь урвища машин
Враз відсахнешся від осоння
І втратиш забагато сил.
Тебе чекала цілий вечір
Коло замерзлого вікна.
Ти так пробіг, немов за плечі
Тебе хапала вже весна.
Ти – дивна загадка, без віри.
Не йди, все рівно не втечеш.
Якщо від сонця втратиш сили,
Назад ти їх не відбереш.
І у застоянім віконці
Ти будеш з натовпом - один.
А, все-таки, люблю я сонце!
Ба, навіть з урвищем машин.
Сьогодні ж дико рвались хмари,
Повисло небо, наче шлем.
Тебе чекала, як примари.
А потім понесло дощем…
