19.05.2013 00:07
для всіх
361
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Тополиний пух

Тополиний пух

з рубрики / циклу «Літо»

На сонці грає тополиний пух.

На серці – м’яко, наче ним постелено.

В дубах живе козачий сильний дух,

А на вікні знов пахне кава мелена.

Отак, здавалось би, було завжди.

Ну кава – точно існувала вічно.

Нікуди вже не дінуться дуби,

І пух з тополь, і люди пересічні.

А, все-таки, як вперше бачиш це –

І хочеться кружляти у пориві,

Хоч очі наливаються свинцем

І йде гроза, тремка сліпуча злива….

Робота не підводить голови –

Давненько не тримала цвіт в долоньці!

А хочеться, а хочеться – весни!

Ковтнути неба, доторкнутись сонця!

І тільки залишається – цей дух

В старих дубах. І кава. Чорна. Мелена.

І золотий, дитячий зовсім пух.

Яким все серце… м’яко-м’яко встелено.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.05.2014 23:24  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Приємна душі поезія. Дуже плавно і легко звучить.
Дякую!)

 19.05.2013 13:24  Каранда Галина => © 

вже й тополя цвіте? я ще не бачила... в нас липа на підході)))
класний вірш!

 19.05.2013 12:39  Ніка Жикол => © 

Тільки вчора була на Труханові, там цей пух всюди. Не летить, ні, а так тихенько пливе в повітрі. Така загадкова, фантастична картина... Думаю: як би про це написати так щоб усі побачили і відчули? І ось - читаю ці пухнасті рядочки! Дякую Вам, Оля!

 19.05.2013 00:29  Дебелий Леонід Семенович 

Дуже тремко (дякую за нове для мене слово) і ніжно! Хай все намріяне збудеться!

 18.05.2013 22:20  Ірина Лівобережна 

Чудово! М`якенько так! :-) Ніжно...