23.10.2017 13:45
for all
41 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Георгій Грищенко

Колись і нині

Були заборони колись

Писати про щось й говорити, 

Казали ти цьому навчись

І будеш спокійненько жити.


В компартію треба вступить

І будеш постійно успішним, 

Тож й лідера треба любить

І будеш завжди ти безгрішним.


А нині що хочеш кричи

І лаяти владу теж можна, 

Чи звіром постійно ричи

На лідерів дуже заможних.


А владцям до спини все це, 

Вони бо багатством шикують, 

Завжди в них щасливе лице

Й нікого крім себе не чують.


Це зветься свободою в нас, 

Рятуйте ти можеш кричати, 

А владний багатий наш клас

Спокійненько ляже поспати.



м. Київ, 21.10.17.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.10.2017 07:50  © ... => Тетяна Чорновіл 

Я також. Дякую за візит та коментар. 

 27.10.2017 14:24  Тетяна Чорновіл => © 

Сумні правдиві рядки. Та все ж чомусь радію, що не прийшлось у компартії побувати)))))) 

 25.10.2017 07:45  © ... => Борис Костинський 

Дякую. Знаю цей анекдот. 

 24.10.2017 00:32  Борис Костинський => © 

Згадав з цього приводу анекдота. 

Брежнєв зустрічається з Ніксоном. Добре пообідали, трохи випили і Ніксон вирішив поговорити без протоколу.

- Льоня, мені дуже шкода, що в СРСР зовсім немає свободи слова!

- Як немає, Річарде? Навалом!

- Це брехня, Льоня! От в Америці кожен може стати навпроти Білого дому та виматюкати президента. А у вас за це до концтабору забирають.

- Річарде, абсолютно те саме і в СРСР! Чисту правду тобі кажу!

- Як так?

- От дивись - кожен бажаючий може вилаяти матюками президента США де йому заманеться!