23.10.2017 13:45
для всіх
92
    
  3 | 3  
 © Георгій Грищенко

Колись і нині

Були заборони колись

Писати про щось й говорити, 

Казали ти цьому навчись

І будеш спокійненько жити.


В компартію треба вступить

І будеш постійно успішним, 

Тож й лідера треба любить

І будеш завжди ти безгрішним.


А нині що хочеш кричи

І лаяти владу теж можна, 

Чи звіром постійно ричи

На лідерів дуже заможних.


А владцям до спини все це, 

Вони бо багатством шикують, 

Завжди в них щасливе лице

Й нікого крім себе не чують.


Це зветься свободою в нас, 

Рятуйте ти можеш кричати, 

А владний багатий наш клас

Спокійненько ляже поспати.



м. Київ, 21.10.17.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.10.2017 14:24  Тетяна Чорновіл => © 

Сумні правдиві рядки. Та все ж чомусь радію, що не прийшлось у компартії побувати))))))

 24.10.2017 00:32  Борис Костинський => © 

Згадав з цього приводу анекдота.  {#}

Брежнєв зустрічається з Ніксоном. Добре пообідали, трохи випили і Ніксон вирішив поговорити без протоколу.

- Льоня, мені дуже шкода, що в СРСР зовсім немає свободи слова!

- Як немає, Річарде? Навалом!

- Це брехня, Льоня! От в Америці кожен може стати навпроти Білого дому та виматюкати президента. А у вас за це до концтабору забирають.

- Річарде, абсолютно те саме і в СРСР! Чисту правду тобі кажу!

- Як так?

- От дивись - кожен бажаючий може вилаяти матюками президента США де йому заманеться!

{#}