З-поміж трав`я - в захмарно-безкрайнії сині…
За руки узявшись, ввійдемо в нескошені трави,
Вдихнувши п`янкий аромат їх, пірнемо в зело.
У нім розчинившись, полинемо тілом й думками
В захмарні простори, куди нас бажання вело.
А там з-поміж трав`я - в захмарно-безкрайнії сині...
В імлистій мережі повітря землі і небес -
Кульбабки сніжинка ти, я ж, наче пух тополиний.
На крилах кохання вітрів ледь торкнемося плес
Мрійливих озер і по сходинках Сонця у висі
Так ніжно і трепетно зійдемо знову. І знов
Зіллємось в єдине: у свому гніздечку у стрісі,
Де в затишку завше леліємо вічну любов.
