01.06.2013 23:20

18+

293

2 | 2

 © Оля Стасюк

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

А якщо я вже завтра й навіки

Перетну цю життєву межу?

Я чудес зустрічала без ліку,

І це – диво, що досі живу.

Що я досі ще можу любити,

Що не вибилось серце з грудей…

А так інколи хочеться жити!

Хай в найгіршому – в гущі людей.

Я не стала ні мужня, ні сильна,

Хоч ходжу із камінним лицем.

Просто я чомусь стала спокійна –

Як над урвищем, перед кінцем.

І, повірте, я зовсім не черства –

Відчуваю не так, як завжди.

Ваші болі щемлять мені в серці,

Там доволі людської біди.

І якщо я у вечір цей білий

Відійду у тонке небуття,

Знайте: я дуже міцно любила,

Дуже сильно любила життя.