Тримайся, кохана
Діагноз не завжди - вирок, втішалась часто.
В літак майструвала зачитаний епікриз
І настрій, як дні зимою – одні контрасти,
Із сонцем – угору, а потім снігом униз.
А рідні і друзі - у змові мовчать болюче,
Ковтають всю правду за крок до відкритих дверей.
Ще й лікар ходінням довкола, до бісу, змучив,
Вже знає, що скаже на кілька годин уперед.
Знов снились міста в яких вистачає світла,
В них фарби лукаво-теплі, такі земні.
І чується голос близький, як палка молитва:
«Тримайся, кохана, ти так потрібна мені…»
м. Кривий Ріг, червень 2013р
