Кохана
З поеми «Інші Світи», частина З
Я – Кохана, не розлучниця,
Я по-справжньому люблю…
Я по-справжньому люблю…
Перелюбства знедолена бранка,
Почуття у сум’ятті мої,
І тавро невблаганне – «Коханка»
Обпікає, горить на чолі.
Він – жонатий,
тяжка перепона -
На біді не цвіте благодать,
Не ображу дружину законну,
Не дозволю сім’ю зруйнувать.
Всі, здається, про мене торочать,
Кривопосміх струмить, виграє,
Перехожих вдивляються очі
Прямо в душу і серце моє.
Дивні сестри –
Любов і Страждання,
Сонця промінь згасає між хмар,
Гіркота, Чорний Келих Кохання,
Десь на денці – Блаженства Нектар…
Я Гріха перед Небом зрікаюсь,
Безталанну картаю любов,
Щиро каюсь, а потім зриваюсь,
Знов грішу і кохаю ізнов…
