19.06.2013 00:00
18+
142
    
  6 | 6  
 © Микола Чат

Аксіома самострати

Аксіома самострати

(погляд звичайного колгоспника на дивакуваті вибрики соціуму)

Мчимо невпинно в «світле» майбуття,

Вишкірюючи ботексне обличчя,

Пластично досконалячи життя,

Свого Надцелюлітного Величчя.


З анарексичним мозком на плечах,

Котрий тримає м’язик атрофії,

Із фанатизмом в лінзових очах,

Природу гнем до ГеМеОфілії. 


Капризно наплювавши на Закон

Нафто́ву дулю пхнем Світобудові.

Форсуємо лай-но-вий Рубікон,

Одягши капці дурості кирзові…


Тормозить в сміттєзвалищах Земля –

Із ротора спиняючись на статор.

Вчиняє в клізмі клонове маля 

Штучнородя́чий фалоемітатор.


Одностатевошлюбова сім`я –

Нащадок сексуальних революцій,

Цноту кохання давить, мов змія, 

Брудотою розбещених полюцій…


Відплазувавши смердновбогий вік

До аксіоми самовбивства краю,

В компанії спаскуджених калік,

Замок лизнемо на воротах Раю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.06.2013 11:56  Деркач Олександр => © 

якось зовсім безнадійно, ...а написано класно

 20.06.2013 20:03  Сашко Новік 

мощщь

 19.06.2013 23:17  Марієчка Коваль 

сподобалось не ідеєю, а кількістю погрозливих слів, примітивного нічьо нема у вірші, просто клас, но надто уже жорстко... кажуть... щастя не в правді, а у відчуттях світу. Ну такі темні моменти оцінки теж треба, що поробиш інколи. Плюсік.

 19.06.2013 19:59  Тетяна Чорновіл => © 

Є над чим замислитися!

 19.06.2013 18:34   

Дуже класний вірш!
Неперевершено!

 19.06.2013 00:44  Каранда Галина 

супер