20.06.2013 00:15
для всіх
511
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Орел

Орел

Розмахом крил з’єднавши захід й схід,

Ширяє в небі степовий орел,

Між хмаровиння ворсяних кубе́л,

Прославши в травах стрімчаковий слід.


Гординею скоряючи вітри,

Не дивиться у вись з перестороги,

Бо вище нього променять лиш Боги,

Сузір’ями розкинувши шатри.


На висхідних, майнувши у зеніт,

Куди не в змозі долетіти суще,

Він зчитує віддалене грядуще

Із сонячних розпечених ланіт.


В залізних пазурах м’язистих ніг, 

Судомить Часу злякана пожива. 

Нещадного ловця хвала тужлива,

Гарцює степом, ніби печеніг.


Незмінним вартовим, німу блакить, 

Надолено кроїть йому сумлінно.

І на зорі, усе, що дише тлінно,

Росою життєдайною сріблить.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.06.2013 14:57  Тетяна Чорновіл => © 

Ваш гордий магічний Орел - надзвичайний!

 20.06.2013 14:53  Тетяна Белімова => © 

Вашою мовою, пане Миколо, не можна не упиватися! Ви - дуже самобутній автор! Ваші словотвори, словесні картини й образи просто вражають!))