ГРОЗА
`` Моголи, моголи!``
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німці кажуть-``Ви слов`яне.``
`` Слов`яне, слов`яне!``
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
Т.Г.Шевчеко.
Пройшла гроза.
На небо вибралась
Дуга веселки,
сонцем виткана
І поглядала звисока
На мій Дніпро,
де бистрина
Несла човна у Чорне море.
Чому ти так нам стелиш доле,
Що усі ріки в синє море,
З усіх країв човни збира,
А в Чорне-лиш мого човна?
Чи ж ми не так з тобою жили?
Чи мало ворогів топили?
Чи проти гону не гребли?
Мо` Україну прокляли тії моголи?
Щоб так жили!
Вже продали тебе й пропили-
усе!
І ріки, і ліси,
Дітей у найми віддали.
У світі ти, як та повія,
Вже не орем, тебе не сієм,
Слізьми насіння полива,
Чи й виросте жива душа?
Жаль тих порогів вже нема,
Що дали волю козакам,
І ``Чайки`` підняли на крила
Й козацьку Січ,
й козацька сила
По Україні розлилась.
Зігнулася в дугу вчорашня віра
І землю риє копитом п`янка душа,
Вмирає, корчиться, терпіти вже несила,
Вчорашню віру-`` знать`` не вберегла.
Жаль тих порогів вже нема,
Тому- неси, неси човна,
Хай в Чорне,
де не видно дна,
Можливо там повіє вітер
Й почнеться знов
нова гроза!
24.01.2010
