БРАТИ
Горів колись Костантинополь
І з берегів ріки-Дніпра,
Літали ``Чайки`` через море,
Щоб визволять дітей Хреста.
Як з шумом весла воду пили,
Гарматний подих- воздух грів,
І лісом стріл пожар гасили,
За віру, за сестер й братів.
Зустрілись два: один по пояс
Оголений і на плечах,
Мушкет та шабля, вус закручений,
Чуприна й люлька у зубах.
В другого-ятаган за поясом;
Рукою повід натягнув,
Нараз зхрестились диким поглядом,
Ударив перший:-``Будь - що - будь!``
Із піхов шаблю миттю вихопив,
-``Ну потанцюємо?``-спитав,
-``Що бусурмане очі вирячив,
-Чи батька рідного впізнав?``
І закрутились, завертілися,
Хрипіли коні і в сідлі,
Шаблями велетні хрестилися,
Козак і турок.
Так, чи ні!?
-``За неньку мою безталанну,
За мого брата, сестру Ганну,
За те село, що спопелили,
Та за сплюндровані могили!``
А турок так відповідав,
На рідній мові козака,
Якби ж то знати, хто навчав,
Може наложниця яка?
-``Шайтан тобі колись був братом
-Й стара мабуть,вже твоя мати!
-Сестра у мене теж- Гануся
Й було село!...`` Та й повернувся.
Козак улучив ту хвилину,
Та й рубанув його з плеча,
Прогнувся турок й половину
Утратив вуха. Не біда.
-``Ти звідки знаєш мою мову?``
Між тим козак його пита
-``І що то, бачиш, за Гануся?``
Та знай- руба його, ..руба..
-``Село моє колись спалили,
Малим сюди приволокли,
Сестра за мною, до могили,
Клялась усю дорогу йти.``
-``То значить ти не бусурманин?``
-``Ні! Як хрестили - нарекли
Пилипом, щоб були для Ганни,
З Марком, її захисники.``
Тут зупинивсь на мить рубака:
-``Як ти сказав, Пилипе, стій?!
Невже ж ти не обіймеш брата,
І де сестра, де місяць мій?``
-``Сестра? Сестра тепер в палатах!
І місяць в неї над шатром,
А щоб Ганусю захищати,
Султанові я бив чолом!``
Змією, блиснув лезом жала,
(Упрів в одежах й трохи зблід),
-``Отут кінець твого начала!``
Погас Маркові білий світ.
Підступність цю не вихваляйте!
Та знати мусить наш народ;
-Царям чужим не присягайте,
Тойді не втратимо клейнод!
