Ярутка
з рубрики / циклу «Літо»
Цвітуть собі блакитні незабудки.
Тобі їх безтурботність до лиця…
Нарви мені зеленої ярутки!
У неї замість листячка – серця…
І хай зовуть траву цю талабаном,
Це вам – не жалюгідні спориші!
Вона мені ще й заспокоїть рани,
Хай не на тілі, хай хоч на душі.
Нарви ярутки ще до сходу світла,
Коли ще темінь поглинає сад,
Коли ще спить п’янке духмяне літо
У тих кущах, де наш вишневий ряд…
Наплутав знов? Не хочу незабудки!
Вони – якісь байдужі… Неживі…
Сама нарву зеленої ярутки.
Нехай іскриться літом на вікні.
