Погляд
Навіяне безсонням
Навіяне безсонням
Будь ласка, подивись мені у очі
І не кажи, що я просила це.
Твій погляд я згадаю серед ночі,
Коли вона зорю всім принесе.
Я сяду. Не запалю світу свічі.
Напишу тихий жалібний сонет
Тобі. Лиш подивись мені у вічі.
Придумаю, немов мені букет
Ти дарував з холодного жасмину
І приїздив на білому коні....
Як разом ми до зір п’янких полинем,
Твій погляд я відчую на собі.
ТИ ще раз глянеш полум’ям у у вічі
Й не скажеш, що цього лиш хочу я....
І довго ще горітимуть ці свічі
В потоці не веселому життя.
Я довго ще писатиму сонети,
Повірю, що для тебе я живу,
І паросток невинного букету
Іще раз тихо слізками поллю.
Нарешті вже скінчиться темінь ночі
І я спалю сонет тобі. Це все.
Будь ласка, подивись мені у очі
І не кажи, що я просила це....
