Хвилястий грифон
...не серце в грудях – Вічна мерзлота!
Душа розп’ята на Вершині світу!
Тече кровина жильно-золота,
По м’язах, що з байдужого граніту!
Між арматури зварених вузлів
Нервової системи, шкварить струм!
Гуде набат міцних чавунних слів,
Що породив з легень бетонних сум!
Замісто шкіри - клепана броня
У ворсі нержавіючих шипів!
Тросами п’ясть розламую щодня
Тіла зірок, мов буханець, на пів!
Мої парфуми – випар кислоти
І «Гейгера» зашкаленого фон…
Дружина йде?! Побіг я до плити!!!...
- Ти знов дрімав, хвилястий мій Грифон?!
