БАБИНЕ ЛІТО
Вечір.
Тихо стало.
Звук тромбона ледве чути,
На деревах листя спало,
Тільки я не міг заснути.
За тромбоном ніжна скрипка,
Відбирала сон і втому,
Контрабаса стогін й схлипи,
В такт оркестру духовому.
І від тої музики п`янкої,
Жовте листя враз затріпотіло,
Танцювало вальс в передпокої,
Далі - з вітром в поле полетіло.
А край неба сонячна заграва,
Зiрoньку вечірню запалила,
Павутинки з літа проводжала,
Як фатою жовту осінь вкрила.
В платті з ситцю танцювало листя,
Зваблювало ніжною красою,
Свідком я сьогодні залишився,
На весіллі, осені з фатою.
