У біди зелені очі
Що пережив - згадав тепер:
В імлі-зелені очі
І відблиск снігу білого
І ті слова пророчі
- Із неба-дна глибокого
Рукам не взяти зорі!
І смуток тішиться в куті
Й журбі признатись хоче
У дружбі щирій
чи любві
Та разом кличуть горе.
