Ой у лісі під сосною

з рубрики / циклу «Про долю»

Ой у лісі під сосною,

Зустрівсь козак з дівчиною,

– Ой, дівчино, молоденька,

А чи знає твоя ненька,

Що по лісі сама ходиш,

Хлопців з розуму геть зводиш.

– Мене в ліс послала мати,

Щоб чар-зілля назбирати,

А я нічку не доспала,

Те чар-зілля назбирала.

– Ой, дівчино, карі очі,

Снишся ти мені щоночі,

Скажи, що маю я робити,

Як тебе приворожити.

– Ой, козаче, уже годі,

Не такої хочу долі,

В тебе роду геть немає,

Лиш сорочка зігріває.

А я буду чарувати,

Те чар-зілля підсипати,

Тому, де палац не хата,

Буду все життя багата.

– Ой, дівчино, молоденька,

Ох, яка ти ще дурненька,

Хоч ще спить твоє серденько,

Та кохання вже близенько.

Туди-сюди повернися,

Навкруг себе роздивися,

Тут не треба ворожити,

Нам у парі разом жити.

Буде наша завжди хата,

На тепло, любов багата.

м. Славута,