Втеча
Я втікаю знову,
Я не вірю слову,
В клапті краю зошит,
Марно пишу сповідь.
Час летить невпинно,
Щось усе ж незмінне,
Прийде знов вагання,
Втілить знак страждання.
Тануть дні прожиті,
Гаснуть сни розмиті,
Пам`ять водить колом.
Не втекти ніколи?
Візьміть участь в обговоренні
02.07.2013 11:21 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую. Коло дійсно заплутує щодо того де початок і кінець. Можна залишитися на тому самому місці. А хочеться чогось новенького) |
01.07.2013 19:53 Тетяна Чорновіл => © |
 З кола не втекти. А коли вдуматися, то може й благо, що можна щоразу знову вернутися до початку. І де той початок.. де кінець... Самому можна визначити в довільній точці.... |
01.07.2013 15:53 © ... => Ем Скитаній |
Дякую. Коло уявне а водить реально) |
01.07.2013 15:10 Ем Скитаній => © |
 ах! це кляте коло пам"яті...але ж воно уявне і вийти з нього це "наша пєрвоочєрєдная задача"(так колись казали комунопартійні боси)...а віршик чудовий. |
01.07.2013 14:49 © ... |
Дякую за підтримку. Буду намагатися. |
01.07.2013 14:14 Ірина Лівобережна |
 Треба вірити в краще... ВІРИТИ! Тоді все буде добре. ))) |