Ж і н о ч і й ДМБ.
Сьогодні, жіночко, на «дембель» ти ідеш одна -
В страшенну дійсність невійськового життя…
Цивільні будні, - це тобі
Не стройові навчання на плацУ у прохолОдку!!!
Там наркота, п’ янички, сльози, пізні каяття, -
А як увечері «маняк» спіймав, - не спиш вночі тоді до самого світанку…
Немає там, за огорожею, начальників-батьків,
Не лізуть командири в душу, вилупивши очі… Ти не забула, жіночко? - Це ж старшина тебе навчив,
Як треба гарно змотувать його, а потім, звісно, і свої, онучі?
Служити в армії, - до цирку не ходить, повір!
За тебе знають все: і що, і як, і буде дЕ….
А всім тим воякАм, кого на килим завтра вранці визвав командир, Виховники дають, напередодні звечора, маленькі польові бідЕ…
Сьогодні ж, дівчино, ти в ореолі слави!
Крутий пенсіонер з медаллю – ось хто зараз ти…
Тож наливай скоріш у кварту оковитої та випий з нами, -
Якщо ж одній слабО, - то допоможе в цьому рідній колектив тобі завжди!
