Будь ласка, - зніми окуляри...
з рубрики / циклу «лірика»
Коли ти говориш до мене.
Я маю побачити очі,
Це скло мені надто темне…
Все, можеш уже їх надіти.
Прохань немає до тебе…
Таке щось майнуло звідти,
Що точно мені не треба…
Лубни, 3.07.13
Візьміть участь в обговоренні
04.07.2013 15:13 Тетяна Чорновіл => © |
 Сама не люблю спілкуватися з кимось у окулярах! Але що ти зробиш! Може не хоче зустрічатися очима! Вірш хороший! |
04.07.2013 00:38 Деркач Олександр => © |
 Чудово...але не зніму... |
03.07.2013 23:31 Марієчка Коваль |
 в мене трохи інші думки при баченні людей в окулярах в приміщенні, де освітлення не задовільняє всіх вимог, і тут треба підсвічувати, а вони в окулярах.. ухуху_ круті.))))) |
03.07.2013 21:48 Олена Вишневська |
 Згодна з пані Наталею, просто і ясно. Сказала, як відрізала:) |
03.07.2013 20:39 Тадм => © |
 головне, щоб щось дзеньнуло в душі у того, хто читає твір, а досконалість форми - умовність ще та |
03.07.2013 20:36 Тадм |
Ну а як інакше: Вам вдалося двома рядочками передати людську суть :) |
03.07.2013 20:16 Тадм |
геніально! :) |
03.07.2013 19:45 Світлана Рачинська => © |
 Незнаю чому, але мене усміхнуло...) І зацікавило - які ж були ті очі?... |