Окуляри

Раз по ринку йшла бабуся, 

Наче квітка Божа.

Посміхалася знайомим

Чемно так, пригоже.

Зупинилась. На вітрині

Крупи розглядає, 

Бо в новинах вона чула, 

Що гречки немає.

Бідкається продавщиці:

- Все й добре, неначе..

Лиш одне у мене горе, 

Що погано бачу.

Оце гречка, оце пшоно, 

А оце пшениця…

Тільки цифр не доберу, 

Щось в очах двоїться!

На цім слові дістає

Окуляри бабця.

Начіпляє їх на носа…

- Хай же йому трясця!

А туди твою ковіньку!

Таку-сяку маму, 

Та хай вони подавляться, 

І впадуть у яму…

За якусь одну секунду

Ця кульбабка Божа

На стару Ягу - мегеру

Стала дуже схожа.

Продавщиця вже злякалась, 

Капа валер’яни:

- Ой, бабусю, 

Ой швиденько, 

Зніміть окуляри!

Ледве бабцю відволала, 

Привела до тями.

І старенька відказала

Такими словами:

- Як надіну окуляри, 

Тиск, мов ціни, скаче.

Мабуть, це велике щастя, 

Що погано бачу!

Лубенський ринок ))), липень 2011