МАМІ
з рубрики / циклу «Так є»
Ти дарувала нам життя.
Всьому навчила, що сама вміла робити.
Здавалось виконала все сповна,
та гореньком душа твоя овита.
До горя, той неспокій на душі,
ніхто й ніколи в неі не загляне,
коли стоіш ти мовчки у вікні,
і очі твоі сповненні печаллю.
Коли думки, і важче іх нема,
коли здається, що ніщо вже не змінити.
Поглянь навкруг! Прийде! Прийде весна!
А значить мамо треба, треба жити!
Заради того, щоб побачити бузок,
який збуяє цвітом при воротах.
Заради того, щоб зазеленів кленок,
з дитинства в рівчаках у тих глибоких.
Заради того, щоб згадалося живе,
і те омріяне, яке іще в дорозі.
Заради того, щоб зустріть мене,
коли я буду в тебе на порозі.