Олена Вишневська Цілуй
Цілуй мене! Чуєш? Цілуй до нестями
Нестримно, шалено вуста божевільні.
І не поспішай до фіналу, повільно
Пробуджуй цілунками хвилю цунамі.
Цілуй мене! Знаєш, яка насолода
Торкатися вуст твоїх знову і знову?
Вершкових, медових… З тремтінням нервовим
Щоразу здійматись в польоті свободи.
Цілуй мене! Чуєш? Цілуй, не вагайся!
Торкнися безмежно жаданого трунку.
А хочеш, я стану для тебе рятунком
В безкрайньому просторі? Тільки вертайся!
08 липня 2013
16.07.2014 12:28 Панін Олександр Мико... => © |
 Чудово! Воїстину справжня жінка! Привіт ельфеняті. |
09.07.2014 01:49 Панін Олександр Мико... => © |
У вірші - чудово, чарівно. У реальному житті кликати і обіцяти - небажано. |
10.07.2013 02:17 Каранда Галина |
 гарно! |
09.07.2013 16:22 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудово! Приємно читати! |
09.07.2013 08:04 Тадм |
 гарно.... |
08.07.2013 22:15 © ... |
Дякую. Хочеться вірити, що розтавання це просто сходинка до нових зустрічей :) з поцілунками |
08.07.2013 21:41 Світлана Рачинська => © |
 Дуже гарно) Чуттєво і ніжно, так як і має бути)))) |
08.07.2013 18:56 Ем Скитаній => © |
 віршик чудовий, променіє радістю і щастям, але...цілунки - вони що, прощальні тут?.. |