09.07.2013 13:18
для всіх
267
    
  12 | 12  
 © Каранда Галина

з рубрики / циклу «про життя»

Царство небесне моєму нехитрому щастю!

Як же ви легко гуртом поховали його…

Навіть такому позаздрили хижі напасті,

Звиклі по душах уперто іти до свого.


Тільки ж однак: те моє, - то було лиш для мене.

Звиклим до розкошів, вам не відчути й на мить,

Як бідаку, що не мав від життя привілеїв,

Те ампутоване й прокляте щастя болить.



Лубни, 8.07.13

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.03.2016 05:22  Ліна Кутарба => © 

"Звиклі по душах уперто іти до свого". Звучить незвично, але влучно. Часто чуємо: іти по трупам до свого. Майстерно Ви оминули штамп. Глибокий вираз.

 23.03.2016 05:22  Ліна Кутарба => © 

"Звиклі по душах уперто іти до свого". Звучить незвично, але влучно. Часто чуємо: іти по трупам до свого. Майстерно Ви оминули штамп. Глибокий вираз.

 10.07.2013 16:35  Володимир Пірнач => © 

Плюсяка!

 10.07.2013 16:29  Ем Скитаній => © 

"ампутоване щостя..." і справді дуже болить...і Ви чудово тут усе висвітлили...

 10.07.2013 13:06  Недрукована => © 

суперкрутий текст!

 09.07.2013 15:59  Тетяна Чорновіл => © 

Сумний вірш! Не знаю, що спонукало, тому й слова підібрати важко. Не знаю, чи втішить Вас моє "чудово"...

 09.07.2013 10:34  Світлана Рачинська => © 

{#}без слів...