з рубрики / циклу «про життя»
Царство небесне моєму нехитрому щастю!
Як же ви легко гуртом поховали його…
Навіть такому позаздрили хижі напасті,
Звиклі по душах уперто іти до свого.
Тільки ж однак: те моє, - то було лиш для мене.
Звиклим до розкошів, вам не відчути й на мить,
Як бідаку, що не мав від життя привілеїв,
Те ампутоване й прокляте щастя болить.
Лубни, 8.07.13