Осиний гнів із присмаком полину
Завуальована думками гола правда
Вже не такою голою здається...
Сьогодні думай про своє учора й завтра,
Частіше прислухаючись до серця.
Ретельніше вдивляйся у дзеркала
Душі людської - там побачиш сутність...
В надуманому правда заблукала,
Утративши усю свою могутність...
Все ж випливе! Не нині, завтра скине
Усі вуалі й кане в задзеркалля.
Хай навіть вжалить, наче гнів осиний
Із присмаком полину до безжалля.